• ХТО Ж РОЗПАЛЮЄ МІЖКОНФЕСІЙНИЙ КОНФЛІКТ У ЛУЦЬКУ: ВЛАДА ЧИ ЦЕРКВА?

     16 березня 2007 року голова Луцької міської ради Шиба Богдан Павлович на Форумі за Помісну церкву заявив, що готовий своє життя віддати за створення Єдиної Помісної Церкви (звичайно, що Київського патріархату). Тоді це були просто декларативні заяви на які практично ніхто ніяк не реагував, окрім як оплесками. Та пройшли роки (вірніше рівно два роки) і міський очільник вирішив, що настав час свої погляди доводити не словом, а ділом. Все це вилилось в протистояння з Свято-Благовіщенською громадою Волинської єпархії Української Православної Церкви, зокрема щодо виділення земельної ділянки для будівництва храму. Сьогодні ЗМІ розглядають проблему з наданням земельної ділянки тільки в світлі «мудрої політики» міської ради, мовляв депутати зі своїм головою мають знайти «соломонове рішення» у «непростому питанні». Проте, закрити очі на проблему не означає її вирішити. Так в чому ж полягає це непросте питання для міської ради?

     У 2001 році Волинською облдержадміністрацією у встановленому законом порядку була зареєстрована Свято-Благовіщенська релігійна громада УПЦ. Наступного року ця громада звернулась до Луцької міської ради з проханням про виділення земельної ділянки для будівництва Свято-Благовіщенського храму на вулиці Конякіна, не вказуючи конкретної адреси, надаючи можливість міській раді самій вирішити питання місця, виходячи з потреб самого містобудівництва. Тим же роком зареєстрована резолюція Луцького міського голови А. Ф. Кривицького, яка дала право на збір документів і погоджень у відповідних інстанціях для подання на розгляд сесії міської ради. Що і було зроблено. Але ця справа з різних причин затягнулась…
     А потім відбулась всім відома помаранчева революція. На міських виборах виграли «свідомі українці», які стали надто вдячні вірянам Київського патріархату за перемогу в «революції». В той час приміщення семінарії УПЦ КП стало місцем проживання «революціонерів», а семінарська трапезна перетворилась в польову кухню борців за зміни. Все це, очевидно, робилось з надією на те, що після перемоги вдасться вигнати «запроданців-москалів і п'яту колону Кремля з Волині» (такі епітети звучали тоді на Луцькому майдані).
     В порушення вимог законодавства про реєстрацію релігійних громад 2005-го року була зареєстрована Благовіщенська релігійна громада УПЦ КП – паралельна громаді УПЦ. Їй безперешкодно була виділена земельна ділянка на 40-му кварталі Луцька в районі вулиці Кравчука. А неподалік, в районі вулиці Конякіна, швиденько з’явилась нова громада Святого Іоанна Предтечі, яка також звернулася до міськради з проханням про виділення земельної ділянки на цій же вулиці – іншої, відмінної від тієї, яку просить Свято-Благовіщенська громада УПЦ. В той час, в районі вулиці Кравчука був виритий великий котлован для будівництва Благовіщенського храму КП.
     На початку 2008 року сесія Луцької міської ради відхилила прохання Благовіщенської громади УПЦ про виділення землі для будівництва, аргументуючи відмову відсутністю генерального плану забудови тієї чистини міста. Але в листопаді 2008 року такий план з'явився, в якому передбачений храм. І тут почались справжнісінькі чудеса... Виявилось, що на одну й ту ж ділянку претендують вже дві громади!!! Чи це міська влада забула про існування двох прохань, чи вирішила щось зробити по-своєму? Невже плануючи детальний план забудови не пам'ятали про дві різних громади? Пам'ятали... Але і ту землю, яку просила громада Святого Іоанна Предтечі міська влада вже віддала іншим користувачам, до речі, не без відому самої громади. Проте прохання про виділення земельної ділянки громаді КП так і залишилось в силі. Як задовольнити тих, кому пан Шиба на Різдво 2009 року в храмі обіцяв, що побудує Помісну церкву?
     Просто – забрати землю, яку просить Благовіщенська громада УПЦ і на яку має всі зібрані документи, чи все ж таки поступити по закону? Лишилось тільки слово за рішенням депутатів – офіційно, а практично – мера міста Б. П. Шиби. З 2005 року, коли Луцьку міську раду очолив Б. П. Шиба релігійним громадам Української Православної Церкви не було виділено ЖОДНОЇ земельної ділянки, в той час як іншим конфесіям земля виділялась, до того ж, міська влада сприяла в отриманні дозволів на будівництво.
     Новий виток дискусій з цього питання сколихнув громадськість міста після прес-конференції міського голови 10 березня 2009 року, коли мер заявив про політичну складність цього питання і про політичну кон’юнктуру перед сесією. В чому складність? Нібито в тому, що міжконфесійні протистояння переносяться на плечі влади міста, і потрібно винести ці проблеми в правове поле. Добре. Перейдемо на юридичну мову. 19 березня 2009 року в кабінеті міського голови відбулась нарада працівників управління архітектури, містобудування, землеуправління і депутатів – керівників відповідних депутатських комісій. На цю «складну» нараду запросили і керівників двох релігійних громад. Від Благовіщенської громади УПЦ слово мав настоятель – протоієрей. Володимир Літвенчук, який представив засіданню всю документацію з резолюціями можновладців за всі роки існування громади з 2001-го до 2009-го років. Від громади Св. Іоанна Предтечі КП виступав клірик з села Крупа, який нагадав депутатам кому вони мають бути вдячні за перемогу на виборах і за теплі місця у владі, потім нагадав про «державницьку» позицію УПЦ КП і про «Московську колону», якою є УПЦ. Коли його попросили не ображати присутніх і говорити по суті проблеми, слово взяв міський голова, котрий заявив свою позицію по цьому питанню, мовляв, якщо влада надасть дві ділянки для будівництва двох храмів, то цим він особисто буде провокувати продовження міжконфесійного конфлікту, чого допустити міська влада не має права (напевно керуючись нормою Конституції України про відділення Церкви від держави). Потім запропонували аукціон, як варіант вирішення проблеми. Цього було мало для політиків і, на пропозицію депутатів, розглядали можливий мораторій на будівництво храмів, поки не відбудеться об'єднання Церков (ось вона давня мрія мера!). Все ж нарешті депутати зійшлись на думці «закритого вирішення цього питання в правовому полі».
     Якщо ж говорити мовою ЗАКОНУ, то маємо таку ситуацію: є дві релігійних громади – дві юридичних особи, які просять надати земельні ділянки для задоволення потреб своїх вірян; одна юридична особа, зареєстрована 2001-го року, має всі документи і обґрунтування відповідно до генерального плану забудови міста. Друга громада зареєстрована на чотири роки пізніше – у 2005 р. має документи, які втратили юридичну силу, і які, до речі, не відповідали генеральному плану забудови. Проте вона має підтримку і обіцянки пана мера.
К     олись говорили: якщо гора не йде до Магомета, то Магомет йде до гори. Сьогодні, дивлячись на дії мера можна створювати нові прислів'я на кшталт, якщо не хочеш поступати по закону, то його можна обійти. Читач запитає, а як же закон і судова влада? Її виявляється також можна обійти, роблячи вигляд стахановського натхнення у вирішенні «таких складних питань», як примирення церков (хоча суть питання зовсім в іншому), а тому й нема предмету юридичних спорів.
Для того, щоб не програти юридичної війни (а позиція громади КП навіть неозброєним оком видно, що програшна), 25 березня 2009 року на міській сесії була створена «компетентна» комісія в складі шести депутатів міської ради та представників громадськості і гуманітарних департаментів міської влади. Комісія створена на два місяці, тобто два місяці ніяких дій, ніяких вирішень питань: «ТИХО, ПРАЦЮЄ КОМІСІЯ!» Проте, виникає логічне питання – в якому напрямку буде працювати комісія, чию позицію захищатимуть очільники департаментів, якщо керує ними їхній керівник, на чиїй стороні голова церковного братства, якщо воно знаходиться під духовною опікою Волинської єпархії УПЦ КП, яке об’єктивне рішення може прийняти депутат, коли керується власними амбіціями??? При всьому тому міському голові доводиться чути докори Київського патріархату про виконання обіцянок на минулих виборах, але ж і нові вибори не за горами...
     Лишається ще одне відкрите питання: чи чула, чи не чула міська влада депутатів, які просили на сесії вивести зі складу комісії упереджених в цьому питанні осіб і про заборону комісії працювати з новими документами, які можуть дуже швидко з'явитись в цій справі на користь якоїсь громади. Всяке може бути. Можливо, два місяці достатньо, щоб одне прохання громади КП закріпити папкою документів завірених «заднім числом».
     Тепер нічого вже не вдієш (найближчі два місяці, доки працює комісія), проте чому ніхто не звертає увагу на те, що кожного богослужбового дня в тимчасовому приміщенні, де молиться Благовіщенська громада УПЦ, збираються сотні вірян, а громада КП – недіюча? Сотні душ, яким важко добиратись до храмів в інших частинах міста, прагнуть молитви і милості Господньої. Їх не цікавить упередженість мера, вони не просять владу «помирити Церкви», у них є просто одне-єдине бажання: хочуть звести храм для себе і для своїх нащадків. Вони не будуть просити гроші в міської влади для будівництва, вони не заберуть цей храм в Москву, вони не побудують на території храму Російське консульство чи представництво, вони не перетворяться на напівукраїнців. Їх Батьківщина – це Царство Небесне і вони прагнуть одного – збудувати часточку Неба на землі.
     Просимо всіх православних християн молитов, щоб Господь дарував мудрість нашим можновладцям, і Благовіщенська громада УПЦ, яка нині готується до престольного свята, отримала благу звістку з вуст голови Луцької міської ради Шиби Богдана Павловича про виділення земельної ділянки для будівництва свого храму.